english

Дякуємо за покупку

 

оповідання

 

1

 

Двері відчинилися з вулиці і голосно захлопнулися. Почувся швидкий чоловічий крок по коридору, а трохи згодом пролунав роздратований жіночий голос:

 

- Мужчина, куди ви пішли?! Сюди не можна! Це жіноче відділення, у нас пацієнтки не одягнені.

 

Молодий чоловік зупинився. Він був явно збентежений:

 

- Вибачте, я знаю, але мені треба…

 

Жінка продовжувала дуже суворо:

 

- Вийдіть негайно!

 

- Так, але я…

 

- Я сказала, на вихід!

 

Хлопець заговорив швидко і майже благально:

 

- Добре, я вийду. Але ви можете покликати Титаренко Надю?

 

- Титаренко? Добре. Я позву її, але тільки негайно вийдіть з гінекологічного відділення!

 

Жінка пішла коридором і згодом почулося:

 

- Титаренко, на вихід! До вас прийшли.

 

Було чутно як двері однієї з палат відчинилися, і коридором залунали легкі і швидкі кроки молодої жінки, що наближалася.

 

Вона була дуже рада зустрічі:

 

- Андрію!

 

Він теж був явно зраділий, але водночас і якийсь трохи невпевнений:

 

- Надю!

 

- Я так скучила за тобою!

 

- А я як скучив!

 

Вони обмінялися палкими обіймами і поцілунками.

 

- Ну як ти там сам по хазяйству, Андрію? – спитала вона, коли вони нарешті відірвалися один від одного,- Ой, давай вийдемо звідси, а то ж тобі тут не можна бути. Це ж суто жіноче відділення.

 

- Та-а-ак, я це помітив… - мовив він якось пригальмовано.

 

Вона жартівливо пригрозила пальчиком:

 

- Ну-ну, диви не заглядайся.

 

Вони рушили до виходу. Лікарняні двері знову відчинилися і голосно захлопнулися. Вони знову впали в палкі обійми і знову розцілувалися.

 

- Надю, ну що кажуть лікарі?

 

- Та ніби вже краще. Гемоглобін потроху підвищується, зараз же проходжу курс лікування… Ой, а що це?! – вона нарешті помітила величезний пакет, який він приніс із собою і не могла стриматися від здивування.

 

- Та от купив…

 

- Нічого собі, купив! Та тут ціле багатство! Фрукти, ковбаски… О, Боже, який здоровий пакет! Андрію, але звідки це все? Ти ж знаєш, як ми економимо.

 

- Досить, наекономилися! – заявив рішучо він. - Їжа – це головне! Тим більше для вагітної. Он бачиш, до чого ти себе цією економією довела – ледве дитину не втратила! До речі, як він…

 

- Цить ти! – роздратовано прикрикнула на сусідку зліва сусідка справа. - Завжди настрій зіпсувати вмієш…

 

Потім вона заінтриговано звернулася до дівчини:

 

- Так що там справді, Надю, покажи. Аж цікаво!

 

Надя нетерпляче стала виймати все по черзі:

 

- Та-а-ак, подивимося. О-о, м’ясо, запечене у фользі, риба жарена, гранати, ананас. О, Боже, скільки ж це все коштує? Ага, а ось якраз і чек з супермаркету залишився. Почитаємо, що там… Так, ананас, гранати, риба, презервативи, яблука… Дякуємо за покупку! Що??? – вона  розпачливо сплеснула руками. - Презервативи?! Але ж… Ні, тут якась помилка. Навіщо Андрію презервативи, адже мене ще невідомо коли випишуть, та й не можна нам поки що, з моїм діагнозом… О, Боже! Невже він…

 

Сусідка зліва торжествувала:

 

- О-о! Я ж кажу – всі чоловіки однакові. Козли! Не встигла дружина до лікарні потрапити, а він уже побіг десь наліво. Іще скажи спасибі, що він у тебе такий завбачливий і обережний - презервативами користується!

 

- Та замовкнеш ти сьогодні, чи ні?! - вступилася сусідка справа дуже розлючено.

 

- Ти що не бачиш, як людині зараз важко, а тут іще ти зі своїм бурчанням.

 

Надя заговорила із надривом у голосі:

 

- О-о! А я так йому вірила завжди! Ні, я ніколи в Андрії і не сумнівалася досі. О, Господи, допоможи, що ж мені тепер робити?!

 

Сусідка справа спробувала її заспокоїти:

 

- Надю, та не переживай ти так! Це мабуть якась помилка. Знаєш, адже у них там ввечері у супермаркетах на касі така толокнеча і бардак. От і вибило щось на чеку помилково. Я думаю там постійно щось таке буває, трапляється. Не плач, не треба!

 

Надіним риданням не було втіхи.

 

- Ні, я не можу, - говорила вона ковтаючи сльози, - Я цього просто не перенесу! Зараз же побіжу додому і все перевірю, кого він там понаприводив! Хочу подивитися, на кого він мене проміняв!

 

Сусідка справа й далі намагалася заспокоїти дівчину:

 

- Уже пізно, Надю. Лягай, краще відпочинь. Ну, куди тобі з твоїм животом і хворобою бігти? Пожалій і себе і майбутню дитиночку.

 

Але дівчина була налаштована дуже рішучо:

 

- Ні, я зараз же одягаюся і додому! Мені треба негайно про все дізнатися і все з’ясувати. Але який брехун! Який він все ж таки брехун!

 

Вона швидко одяглася і поспіхом вискочила з палати.

 

- Да-а, ну і діла… - змогла лише протягнути сусідка справа.

 

- Я ж кажу, всі вони однакові. Козли! – зловтішно стояла на своєму сусідка зліва.

 

...

 

Що було далі, читайте в книжці "Гроші"