english

сторінка 2

 

 

3

 

Таня мовби втратила під собою опору. Якась мить і вони з Юрою полетіли на підлогу, а з гори на них посипалися кілограмові пакунки з горохом.

 

- Чорт! – вилаявся хлопець, на мить лишившись своєї майже цілодобової усмішки, - полиця зламалася!

 

- Придурок! - Таня лише на мить уявила, як зараз же сюди на шум набіжить купа народу і вона вся запалала від стиду. О Господи, треба тікати звідси поки її ніхто не побачив. Який сором! Чорт, клятий ліфчик, ніяк не хоче одягатися! Та ще й застібка заплуталася!

 

Таня добігла до того місця, де на піддонах розвалилися її колеги. Всі, у тому числі і подружка Алла, стомлено спали і здавалося нікому не було жодного діла до того, що трапилося в іншій кінці зали. І лише одні очі, світло-чайного кольору сумно спостерігали за нею. Хлопець з усіх сил удавав, що він спить, але якось так незграбно і невдало, що дівчина одразу зрозуміла. Він, Валік, все бачив!

 

Всю подальшу ніч Таня не могла заснути. Попри страшенну втому вона постійно крутилася і вертілася на своєму піддоні.

 

“Але яка мені в принципі різниця, що він там подумає? Ну, хто він мені - цей Валік?”

 

Таня старалася не згадувати того, що трапилося, але це їй не дуже вдавалось.

 

“Чорт, ну чому все вийшло так по-ідіотському!”

 

Таня ледве знала цього хлопця, бо Валік прийшов працювати до них зовсім нещодавно. Зовнішньо він мало відрізнявся від більшості Таніних колег по магазину

 

– в принципі непоганих, але дуже вже простих хлопців з передмістя та навколишніх сіл і містечок. Не був він і балакучим, але уже коли говорив, то Таня мимоволі ловила кожне його слово.

 

“І де тільки той Юра взявся на мою голову! Тут в які то віки довелося стикнутися з такою цікавою людиною. Ну що він тепер про мене подумає?!”

 

З подібним настроєм було важко сподіватися на сон, і тому Таня вирішила трохи пройтись. Вона підвелася і знову почвалала до туалету.

 

Йдучи довгим коридором підсобки, у одному місці дівчина мимоволі сповільнила ходу. З напіввідкритих дверей рибного відділу лунав чийсь знайомий голос. Юра тихо, але дуже знервовано комусь говорив:

 

- Це все Танька-сучка! Через неї все зірвалося! Не спалося їй, ще й поперлася через крупи! Добре, що хоч вчасно зміг її затримати.

 

 

 

4

 

Таня Хиршук досить непогано вчилась у школі, але грошей на подальше навчання в інституті в їхній сім’ї не було. Тож одразу по закінченню одинадцятирічки дівчина пішла працювати.

 

Вона була відповідальною і сумлінною працівницею, однак потинявшись по різних фірмах дуже швидко переконалася, що без вищої освіти сподіватися на щось пристойне у цьому житті марно.

 

Треба було шукати гроші на навчання. І дівчина пішла працювати в супермаркет. Тут платили вчасно і таки значно більше ніж вона мала до цього. Тож якщо дуже-дуже економити, можна було б спробувати потягти заочний факультет в інституті.

 

В принципі якісь супермаркети були і не так далеко від її дому. Але Таня вирішила, що якщо уже йти працювати в магазин, то тільки в найкращий. Якраз у той час йшов набір працівників у новий величезний супермаркет, що відкрився в одному торговельному центрі у престижному районі.

 

Тані було далеченько їздити до того місця. Та коли вона вперше увійшла у цей центр з блискучими і розкішними бутіками та крамничками, п’ятизальним кінотеатром та

 

трьохсотмісним інтернет-кафе вже ані секунди не сумнівалася. Вона буде працювати саме тут, саме серед цих людей, де вирує справжнє життя мільйонного міста! Хай і буде поки що сама простою продавщицею.

 

Робота в супермаркеті дуже важка і фізично, і морально. Щодня десятки людей, яких змусило життя, приходили влаштовуватися на роботу і майже стільки ж щодня звільнювалося. Текучість кадрів була просто неймовірною. Дехто не витримував і перших годин стажування й з криком: “Та я краще лопатою буду ями рити, ніж отаке!” матюкався і йшов геть. Дехто, міцно стиснувши зуби, терпів перший день, другий… Але врешті не витримував скаженого ритму роботи, зламувався і теж відходив. Людей, які б протрималися тут більше місяця-двох були одиниці.

 

Але Таня, одна з цих небагатьох, не нарікала. Вона була молода, здорова, енергійна, і до того ж зовсім не збиралася працювати в магазині до кінця своїх днів. Ех, їй би тільки заочний закінчити!

 

Та була ще одна дуже важлива обставина, яка попри все міцно тримала її тут.

 

Справа була в тім, що сім’я у Тані була не дуже щасливою, і вдома дівчину навряд чи чекало щось хороше. А тут в магазині вона вважалася досить авторитетною людиною - до її думки прислухалися, нею захоплювалися, її любили. До неї як до красивої дівчини-продавця часто чіплялися чоловіки-покупці. Вона з усіма була досить милою, з деякими іноді навіть їздила після роботи десь попити кави. Але ніколи ні з ким надовго не лишалася. Її мимоволі знову і знову тягнуло назад в супермаркет. Вона була тут щасливою, і зовсім не гадала, що одного прекрасного дня все так круто зміниться.