english

Некрасива

 

оповідання

 

1

 

Ні, вона зовсім не була якоюсь страхолюдиною. Ніс в Уляни був прямий. Вуха не стирчали. Губи і рот були цілком нормального середньостатистичного розміру. Але разом, зведене до купи на одному обличчі, все це виглядало чомусь дуже недоладно. Як ніби неправильно складений пазл, що дратує погляд.

 

Так, Уляна була некрасивою і дуже добре це знала. Тому у своїй анкеті на сайті знайомств навіть і не пробувала вішати власні фото. Замість них розмістила там світлини своєї колеги по роботі – дуже симпатичної русявки Марини, у якої крім законного чоловіка було ще декілька таємних кавалерів.

 

Купившись на Маринині фотографії, чоловіки одразу закидали Уляну своїми повідомленнями. Деяких дівчина одразу забракувала – все ж таки у неї було дві вищих освіти, а з декотрими почала переписуватись. Але це листування тривало недовго, адже розпалені апетитними знімками чоловіки наполягали на негайному побаченні, що звісно для Уляни було абсолютно неможливим ділом.

 

Тож виходило так, що навіть в Інтернеті, на сайті знайомств Уляна так само страждала від самотності як і у реальному житті.

 

Якось у розпачі і з образою в серці на всіх місцевих, вона взяла і написала декільком мужчинам, які жили не те що не в її місті, а навіть бозна де, у чорта на рогах.

 

Може це тільки наші чоловіки такі, що їм одразу тіло подавай, та ще й красиве?! Може ж десь є й інші, яких цікавить не миттєвий секс, а просто нормальні людські стосунки?

 

І як це не дивно перший же кому вона написала, їй одразу і відповів. Це був Родіон із Хабаровська. Вони одразу і дуже легко знайшли спільну мову. Виявилось, що їм подобаються одні й ті самі фільми, майже ті самі книги, і навіть погляди на життя у багатьох моментах дуже й дуже збігаються.

 

Уляна літала на крилах щастя. Адже про такі душевні стосунки, хай навіть і без фізичної близькості, вона завжди і мріяла. Десь там далеко, на іншому кінці планети, жила людина із якою її серце билося майже в унісон.

 

Піднесення тривало майже півтора місяці. А потім раптом Родіон перестав писати.

 

О Боже! Дівчину охопив такий розпач і такий сум, що вона мало не захворіла. Так, мабуть він кинув її! Очевидно захопився якоюсь своєю землячкою, яка може і не так підходить йому душевно як вона, Уляна, але яка є поруч, і тіло якої близьке і доступне. Ех, чоловіки такі слабкі, такі помішані на цьому сексі! О Господи, він мене зовсім забув в обіймах іншої.

 

Шість довгих днів тривало це жахіття, а на сьомий від Родіона раптом прийшло повідомлення.

 

“Уляно, радість моя! По справах фірми я зараз у Москві. У зв’язку з фінансовою кризою начальство квиток на літак нам тепер не оплачує, і тому довелось їхати поїздом. Тож і не писав тобі так довго. Знаєш, я вирішив, хай мене звільнять, хай хоч що зроблять, але я обов’язково заїду на Україну, до тебе. Хоча б на день, хоча б на пів дня, але тільки б побачити тебе, друг мій єдиний і сердешний. Завтра вдень я буду у Дніпропетровську!”

 

Прочитавши це Уляну знову охопив розпач, і можливо навіть іще більший ніж у попередні дні. Адже те, що Родіон нарешті озвався, майже повернуло її на вершину щастя, але думка про те, що він уже завтра збирається зустрітись із нею в реалі, мимоволі наганяла на дівчину паніку.

 

 

 

 

2

 

-Слухай, у тебе з головою все в порядку? – Марина була страшенно обурена. – Ти взагалі розумієш, що мені пропонуєш? Я тобі що, підстилка якась?

 

-Мариночко, ну при чому тут це? Я тебе дуже поважаю і тільки тому дуже прошу про цю послугу. Родіон же думає, що я - це ти. Ну що тобі, важко всього один разочок із ним зустрітись?

 

-Ні-ні, і не проси! – категорично заявила Марина. - У мене і без цього купа проблем. Чоловік, діти…

 

-Кавалери, - інстинктивно підхопила Уляна і тут же затнулась.

 

-Да, і кавалери! – почервоніла задоволено Марина. - Ось бачиш, у мене навіть просто часу немає щоб зустрітись із твоїм другом.

 

-Ну Мариночко, я ж не просто так, я обіцяю замість тебе вийти на чергування п’ять — ні, хочеш, — десять разів. А ти в цей час можеш бути цілком вільною і робити що захочеш…

 

-Ну, не знаю, - на цей раз Марина була уже не такою категоричною. - Мені тут якраз на наступному тижні хотілось би вирватись у одне місце… у робочий час… Ну добре… - врешті погодилась вона, - що не зробиш заради колеги. Давай розказуй, де і коли ви з ним зустрічаєтесь…

 

 

 

3

 

Але до самої останньої хвилини Уляна сподівалась на диво. Що з вагону московського поїзда вийде якийсь непримітний сором’язливий хлопець, лисуватий, в окулярах, товстенький, а можливо навіть і з фізичними вадами.

 

Скільки таких людей, які в Інтернеті одні, а в реалі виявляються зовсім іншими. Такий хлопець, можливо, не сильно перебирав би харчами, і прийняв би її таку, як вона є.

 

На вокзал, зустрічати далекого гостя, Уляна поїхала разом з Мариною. Вони домовились, що Уляна буде спостерігати за їхньою зустріччю з недалекої відстані.

 

“Якщо Родіон виявиться не отим красенем, яким він представлявся на фото, то я може і сама зустрінуся з ним”, – потайки сподівалась дівчина.

 

Але всі її надії розбилися вмить, щойно на перон вокзалу ступив ВІН. Родіон був

 

високим, статним, модно вдягненим брюнетом, який одразу ж заволодів увагою Уляниної подруги. Взагалі на відстані вони так гарно виглядали вдвох! Неначе пара фотомоделей з глянсового журналу.

 

Уляна сумно проводжала парочку поглядом. На привокзальній площі Родіон весело жартуючи посадив Марину у таксі і вони покотили кудись у напрямку центру.

 

 

 

4

 

Після цього Уляна вже змирилася з усім. З Родіоном у неї все закінчено. Це було цілком очевидно, як і цілком беззаперечним фактом було те, що вони зовсім не пара. Тож коли через якийсь час від її подруги прийшла есемеска, Уляна сприйняла її уже як і належне.

 

Марина писала:

 

“Уляно, вибач, здається я закохалась. Родіон такий цікавий хлопець! Я розумію, тобі боляче, але сама подумай – у вас з ним все одно нічого б не вийшло.”

 

Чи боляче було Уляні? Так, вона звісно передбачала такий розвиток подій – що у Родіона і Марини закрутиться справжня фізична любов. Єдине, дівчина всім серцем сподівалась, що коли він повернеться у свій далекий Хабаровськ, все знову повернеться на старе. І їхнє, неймовірно сердечне і цікаве спілкування через Інтернет продовжиться.