Дмитро Бондаренко,
збірка оповідань "Місто в тилу. Дніпро, Україна"
Три мушкетера
оповідання
1
Він не бачив її від самого початку Великої Війни, тобто ось уже майже два роки. І тому спочатку страшенно зрадів, коли вона раптом написала йому з пропозицією зустрітися.
Женька приїхала в рідний Дніпро буквально на декілька днів у якихось своїх справах з Бельгії, куди евакуювалася ще на самому початку подій і де весь цей час постійно проживала.
Женька приїхала і хоче зустрітися! Сергій ледве не стрибав до стелі від щастя. Дівчина, яку він так шалено і так безнадійно кохав ось уже скільки років, починаючи з їхньої ранньої юності, хоче з ним зустрітися! О Боже! Нарешті він знову побачить її! Її великі сірі очі, її чарівну усмішку, її божественний голос!
Ну і що з того, що вони ніколи не були коханцями і швидше за все мабуть ніколи не стануть. Але ж це Женька! Іншої такої просто не існує в цілому світі! Вона абсолютно неймовірна!
Навіть просто побачити її в реалі, просто поговорити, просто разом посміятися і повеселитися. О-о! Уже тільки за це Сергій був ладен віддати все на світі! Бо насправді тільки в ті нечасті і рідкісні хвилини, що він бував поруч із нею, він відчував себе по-справжньому щасливим, і ось уже багато років фактично жив
тільки цими зустрічами. З жодною іншою знайомою дівчиною він ніколи не відчував нічого подібного.
«Давай зустрінемося завтра десь о 14:00 в центрі, біля каруселі. Я так скучила за Дніпром! Зараз, у листопаді темніє дуже рано. А мені так хочеться прогулятися центром поки ще світло і все побачити. Сходити в парк, на набережну» - писала Женька у своєму повідомленні.
Ура! Ура! Ура! Сергієве серце шалено колотилося і ледве не вискакувало із грудей. Від нервового збудження він зараз просто не міг всидіти на місці і тому як скажений сайгак намотував круги по квартирі.
Завтра, вже завтра він знову побачить її! О-о! Це просто неймовірно!
Але раптом переповнений шаленими емоціями хлопець згадав щось і одразу ж якось поникнув і скиснув. Наче йому несподівано вилили на голову відро холодної води.
Вона хоче зустрітися з ним у центрі прямо посеред білого дня, а потім прогулятися містом… Але ж… Але ж зараз він просто не може собі такого дозволити! Адже для нього подібні прогулянки є дуже-дуже небезпечними!
Е-е-ех! Люди, які провели всі ці останні майже два роки війни за кордоном… Вони ж просто не розуміють деяких наших теперішніх українських реалій! Вони мабуть наївно уявляють, що у нас чоловікам призивного віку можна отак от просто безтурботно гуляти вулицями як колись, до війни.
2
Ось уже майже рік минув, як Сергій майже не виходив з дому.
Продукти хлопець замовляв по інтернету з доставкою додому. Гроші заробляв теж віддалено, працюючи на іноземного замовника. Жив сам-один у винайнятій
неофіційно однокімнатній квартирі, тобто мешкав не по місцю своєї офіційної реєстрації.
Отже на перший погляд, Сергій, 32-річний дніпровський айтівець, був досить убезпечений від загроз, які могли чатувати на нього на вулиці і тому не мав особливих причин хвилюватися.
Але тим не менше хлопець страшенно боявся. Дуже боявся. Боявся до спазмів у животі і судомів по всьому тілі. Колись у дитинстві він так лякався уявного бабая, що начебто причаївся ввечері за шторою, або сховався під його дитячим ліжком, щоби потім вночі жорстоко напасти на нього.
Але тепер замість бабая Сергій так само панічно боявся...
Що було далі, тобто всі 11-ть розділів оповідання "Три мушкетера", читайте в книжці "Місто в тилу. Дніпро, Україна"
Ознайомитись з іншими оповіданнями з цієї книги...
Як купити?...
Це оповідання в електронному вигляді доступно повністю на Патреоні автора...
Ознайомитись з іншими книгами автора...
збірка оповідань
роман
@Дмитро Бондаренко 2016 - 2024