english

сторінка 2

 

3

 

Ввечері Костя "затримався" на роботі. Він примостився на якийсь лавочці у центрі і розклав навколо себе газети. Дістав свою мобілку.

 

- Алло, скажіть е-е-е... а куди я попав? - у Кості від хвилювання комок підступив до горла і він ледве міг говорити.

 

- Ви попали саме туди! - солодкий дівочий голос у трубці був налаштований привітливо і у хлопця трохи відлягло від серця.

 

- А-а... скажіть... е-е-е... а скільки коштує... ну, оце саме...

 

- 50 доларів.

 

"Ого!" - подумав Костя. Він явно не очікував на подібну суму.

 

- 50 доларів плюс оплата сауни і таксі.

 

- Стривайте, стривайте! - Костя був неабияк збентежений, - Яка ще сауна? Я зовсім не хочу у сауну... Та й на таксі я не їжджу. Вибачте, може ви мене не так зрозуміли? Я просто хотів...

 

- Молодий чоловік, - солодкий голос у слухавці явно посолонів. - Я дуже добре розумію, що ви хочете. Але у нас тут не шаражкина контора. Наші дівчата спілкуються з гостями лише у сауні.

 

- О, тоді, вибачте. Вибачте!... - поспішив закінчити розмову Костя, - До побачення.

 

- До побачення. Дзвоніть ще.

 

Костя тяжко зітхнув і поклав трубку. Озирнувся на стос рекламних газеток, що лежав перед ним зараз. Більшість з газет було відкрито на передостанній сторінці.

 

"Дозвілля для чоловіків", "Чарівні феї подарують незабутні враження самотньому Дон Жуану", "Темпераментна негритянка влаштує у вашому ліжку африканське сафарі".

 

Подібних оголошень було чимало і Костя таки набрався рішучості та подзвонив по ще одному "такому" номеру.

 

Тут, на щастя, оплати за сауну не вимагали, але й задоволення коштувало дорожче - 60 зелених.

 

"Да-а, - із важким серцем подумав Костя, вчергове поклавши трубку, - Не по його фінансам усі ці штуки."

 

Але ж він будь-що вирішив піти сьогодні до борделю! Чого б це йому не коштувало. Адже для нього зараз будь-які зволікання можуть закінчитися дуже погано. Навіть тюрмою! А він уже вибрав для себе з двох зол найменше.

 

Нарешті обдзвонивши усі, які тільки можливо було, місця він знайшов для себе щось більш-менш прийнятне. Всього 30 баксів, ніяких саун і майже у самісінькому центрі. Сказали - приїздіть, коли хочете. Працюємо цілодобово.

 

Цей двоповерховий будинок у "тихому" центрі був із тих, які у народі називають "катеринками". Збудований мабуть десь у 19-ому столітті він, незважаючи на вік, виглядав ще досить пристойно - оновлена червона цегла, елегантна архітектура і євровікна у більшості приміщень милували око. І лише декілька значних тріщин на стінах трохи псували загальне враження.

 

Номер потрібної квартири Кості по телефону спочатку не сказали. Попросили передзвонити, коли він буде уже безпосередньо поруч із домом:

 

"Тоді хтось із дівчат вийде на вулицю і проведе вас."

 

Ага, конспірація! Значить, таки й справді їх ганяють.

 

Костя, уже стоячи під євровікнами "катеринки", дістав свою мобілку.

 

З першого разу йому додзвонитися не вдалося. Не вдалося із другого. Постійно було зайнято.

 

"Чорт!" - вилаявся Костя, і раптом з під'їзду будинку винирнуло з півдюжини молодих, пістряво одягнених, дівчат. "Шлюхи!" - з першого погляду зрозумів хлопець.

 

Розмальовані дівахи дуже швидко промайнули повз нього і вскочили у найближчу "Таврію". Як вони всі влізли у таку маленьку машинку лишилося для Кості цілковитою загадкою, але вже за декілька секунд автомобіля і слід вщух.

 

Хлопець, не довго думаючи, знову подзвонив по мобілці. Дівчина, що взяла трубку, розмовляла якось невпевнено.

 

- Да-а..., так... зараз... е-е... до вас вийдуть...

 

- Добре. Я чекаю. - Костя раптом знову страшенно розхвилювався.

 

Минуло хвилин п'ять. Потім десять. Потім п'ятнадцять. На сімнадцятій він таки не витримав.

 

- Алло, це знову я дзвоню! Ну скільки можна чекати?! Я тут під вашим під'їздом уже пів-години торчу.

 

Знервований Костя раптом як збісився. О! Якби він бачив з якої саме квартири вийшли оті дівчата він би вже ані секунди не барився. Сам би вломився туди!

 

- Е-е-е... вибачте. Зараз. Зараз до вас вийдуть...

 

- Та вже будь ласка! - Костя був явно ображений такою негостинністю. За кілька хвилин на порозі під'їзду з'явилася якась не то дівчина, не то жінка. Вона була

 

повненькою і її вік просто неможливо було визначити сходу. Їй цілком могло б бути як дев'ятнадцять, так і всі тридцять п'ять років.

 

- Ідіть за мною, - тихо сказала вона і Костя пішов слідом у сирий напівтемний під'їзд. Ковані залізні сходи, пофарбовані зеленою фарбою, ще раз нагадали про старовинність будівлі.

 

Квартира, у яку вони пішли, була на першому ж поверсі. У коридорі їх зустріла якась дівчина з "відмороженим" виглядом. Ця "відморожена" очевидно і була хазяйкою борделю. Блискавично зачинивши вхідні броньовані двері, вона звернулася до Кості з невпевненим, блукаючим поглядом:

 

- Вибачте, е-е... але нам було зроблено колективне замовлення і тому всі дівчата зараз на виїзді. Сьогодні у місті проходить якась конференція чи що, ну і... самі розумієте...

 

- Чорт! - вилаявся вже вголос Костя. Він доклав таких неймовірних зусиль, щоби потрапити сюди, а виявилося - все під хвіст собаці.

 

- І що, зовсім нікого не залишилося? - мовив Костя вже майже благальним і жалісливим тоном. У нього перед очима зараз знову і знову поставав той клятий ліфт на "Соколі", у якому вчора ледве не сталося непоправне. Ні, якщо він ще сьогодні не матиме якоїсь нової жінки - він просто загине!

 

- Ну-у, не знаю... - мовила якось із сумнівом в голосі "відморожена" хазяйка борделю. - В принципі у нас іще є Люба, але клієнти її так рідко вибирають, що ми уже нікому її навіть і не пропонуємо. Вона як прибиральниця у нас, ну і таке всяке. Але звісно, якщо ви дуже хочете... Любо, йди сюди!

 

На порозі кімнати знову з'явилася та сама невизначеного віку чи то жінка, чи то дівчина, яка привела Костю. Хлопець з новим запалом глянув на неї. Да-а, Люба, звичайно, була далеко не супер. Але й хазяйка явно наговорювала на неї. У Люби були величезні груди, і взагалі, вона - пухкенька, виглядала досить таки жіночою.

 

"Дивно, і чому клієнти її не вибирають? - подумав Костя, - А може це я вже дійшов до такої межі, що згоден навіть із прибиральницями?"

 

Він поспіхом поліз до кишені.

 

- Ось гроші.

 

- Добре, - незворушно мовила "відморожена" хазяйка закладу, взявши оплату. - Люба, веди гостя до кімнати.

 

Проститутка-прибиральниця повела Костю коридором. Коридор був вузький і довгий. Попід стінами тут містились якісь вбудовані шафи і шафочки. Біля одної шафи Люба раптом зупинилася. Вона відкрила дверцята і Костя побачив потаємний хід. Так, найсправжнісінький потаємний хід! Невеличкий коридорчик цього ходу закінчувався ще одними дверима, які вели у двір, а по обидва боки приткнулися дві невеличкі кімнатки. Одна душова, а інша - з великим двоспальним ліжком.

 

Поки Костя мився під душем, Люба перестилала ліжко новою білизною.

 

"Ти диви, є й свої плюси, коли вибираєш прибиральницю. Бач, наче для себе стелить, так старанно і акуратно!" - нервово усміхнувся про себе Костя. Втираючись рушником, він повністю голий пішов до ліжка, де вже встигла розміститися Люба. Чи то дівчина, чи то жінка витягла з сумочки презерватива і вони почали. Вірніше першою почала Люба, а вже потім, розпалившись від старанних пестощів проститутки, підключився і Костя.

 

На величезний подив хлопця було майже ніяк. "Чорт! У нас з дружиною, звісно, по різному бувало, але навіть у найгірших випадках - у сто, тисячу разів краще ніж оце зараз." Костя був розчарований. Люба старанно, але якось дуже формально рухалася на ньому верхи, а він лежав у широкому двоспальному ліжку і раптом прохопився зовсім несподіваною думкою:

 

"Боже, що я тут роблю? Навіщо воно мені це все?"

 

Коли порвався презерватив, Костя навіть не помітив, як очевидно не помітила цього і Люба. Але раптом, у якийсь момент, йому стало набагато приємніше. І ось уже за декілька рухів все скінчилося.

 

Люба, злазячи з нього, раптом злякано схопилася за голову:

 

- Боже! Він порвався!

 

Костя подивився униз і побачив, що силіконова резина розідрана на шматки.

 

- Чорт! Чорт! Чорт! - Люба стрімголов побігла до душової.

 

Костя ж якийсь час ніяк не міг прийти до тями. Він по черзі дивився то на себе униз, то на душову, де Люба гарячкувато і енергійно милася під душем, і лише незрозуміло кліпав очима.

 

- Вам мабуть треба помитися, - Люба заскочила до кімнати з двоспальним ліжком. І Костя, звісно, погодився.

 

Миючись під душем, він краєм вуха почув, як десь там, у "легальній" частині квартири