english

Сторінка 4

 

7

 

Леся була цілком щирою. Вона справді завжди була абсолютно байдужою до політики. Президенти, парламенти, вибори – всі ці речі були настільки далекі від її реального життя і майже ніяк на нього не впливали, що вона ніколи не звертала на них жодної уваги.

 

Коли хтось заводив розмову про політику, Леся мимоволі починала зівати, і їй ставало неймовірно нудно. «Ну як люди можуть так захоплюватися розмовами про те, чого насправді якби і не існує? - дивувалася дівчина. – Нащо витрачати стільки свого вільного часу на всі оці пустопорожні балачки на абстрактні теми? Чи не все одно, кого там виберуть? Хто переможе? Яке це має діло до її власного особистого життя?»

 

Бо все що справді турбувало Лесю завжди було цілком конкретним. Її сім’я, чоловік, донька, що приготувати на вечерю, як дожити до наступної Костиної зарплати, як попросити хазяйку квартири, яку вони винаймали тепер уже на Красному Камені, трохи почекати із оплатою і ще безліч всяких подібних справ, які щодня постають перед середньостатистичною молодою заміжньою українською жінкою.

 

Сьогодні ж Леся відчувала потребу в своїй сім’ї ще більше ніж завжди. Після отих дуже неприємних розмов у сауні, вона просто не знаходила собі місця.

 

Приїхавши врешті на свій житловий масив, додому вона не йшла, а майже летіла. Так їй хотілося якнайшвидше прилинути всім своїм тілом до свого чоловіка, і там у його обіймах врешті заспокоїтися і втішитися! Досить буде декількох його лагідних слів і ніжних пестощів, аби вся ота словесна гидота, якою так щедро облили її сьогодні в сауні нові колежанки, щезла враз і назавжди.

 

До речі, це була одна з тих рис її чоловіка, яку вона дуже любила і цінувала в ньому. В будь-якій неприємній і важкій ситуації її Костя завжди вмів знайти ті необхідні слова підтримки і втіхи, які були так потрібні їй саме у цей важливий момент. Опісля кожної такої підбадьорюючої розмови у Лесі завжди мовби крила за спиною виростали і вона була готовою упоратися з будь-якою проблемою та подолати будь-які перешкоди.

 

І сьогодні, звісно, подібна сімейна терапія була Лесі вкрай як необхідною.

 

О! Зараз вона все-все розповість своєму Костику. Вона сповідується перед ним як перед священиком. А він, ясна річ, все зрозуміє. Зрозуміє і скаже, що ті її нові колежанки зовсім не праві і просто дури. Що вони

 

просто заздрять їй, її молодості, її красі. Тому і ллють всю оту бридоту, щоби опустити її до свого ж власного похабного рівня.

 

А потім, як завжди, він ніжно поцілує її і вони разом забудуться у палких обіймах одне одного. І разом забудуть всі-всі неприємності і прикрості сьогоднішнього дня!

 

Саме з таким настроєм Леся спішила додому. Тремтячими руками вона відкривала замок, не в силах справитися з хвилюванням і бажанням якнайскоріше кинутися на шию своєму Костику.

 

Але, як виглядало, сьогодні Лесі судився поганий не тільки день, але й вечір. Ледве увійшовши в квартиру і побачивши очі свого чоловіка, дівчина одразу зрозуміла, що сьогодні ніякого сеансу психотерапії не буде.

 

 

 

 

8

 

Костя виглядав зараз іще більше «сам не свій» ніж вона. Він був до краю збуджений, його очі палали і здавалося, він просто не знаходив собі місця. Це було так не схоже на нього, завжди такого спокійного і врівноваженого, що Леся мимоволі перелякалася і враз забула всі свої недавні проблеми:

 

- О Господи, що сталося? Щось з Настуською? – молода жінка знервовано схопила свого чоловіка за руку.

 

- Ні, з Настуською все нормально. Я щойно дзвонив додому до батьків. Вона уже заснула, - відповів автоматично Костя, збентежено чухаючи потилицю.

 

У Лесі після цих слів чоловіка ніби камінь з душі впав, але невідомість все одно трохи тривожила її:

 

- Тоді що? Не мовчи… Що трапилося? Я ж бачу…

 

- Лесю, та нічого особливого не трапилося… Просто мені тут… - Костя зам’явся. – Мені тут запропонували стати спостерігачем на майбутніх виборах… на дільниці, від опозиції.

 

«О Боже! Знову ця політика! - Леся подумки вилаялася. - Та що ж це таке! Ніде від неї не втечеш! Таке враження ніби всі з глузду з’їхали з цими виборами. Тільки про них і триндять кругом!»

 

Обуренню молодої жінки не було меж. Але тепер вона уже ясно бачила, що на її щастя зараз нічого особливого не трапилося, а тому і хвилюватися власне нема чого. Уже з набагато меншою цікавістю вона спитала Костю:

 

- Ну а ти що?

 

- Та що… Погодився стати спостерігачем. Правда, коли записували мої дані, то я їм дав свій неправильний телефон.

 

- Як це неправильний? – Леся здивовано підняла брова.

 

- Ну такий, що вони ніколи мене по ньому не знайдуть. Я його вигадав.

 

- Нічого не розумію, - ошелешено розвела руками дівчина. – Ти погодився бути спостерігачем, але спеціально дав їм якийсь «лівий» номер телефону?

 

- Так, саме так, - підтвердив Костя.

 

- Але навіщо? Я не розумію. Якщо ти не хочеш бути спостерігачем, тоді навіщо погодився? А якщо хочеш – то чому дав їм «липовий» номер?

 

- Та отож, в тому то і справа, - зітхнув хлопець, - з одного боку я хочу, навіть дуже хочу, але з іншого - просто не можу.

 

- Ну ти даєш! Я просто відмовляюсь що-небудь розуміти. Так, Костику,

 

давай розказуй все спочатку і по порядку. Бо це просто чокнуться можна з такими розмовами.

 

- Так, звісно! Зараз я тобі все розкажу, – погодився з очевидною радістю її чоловік. І Леся зрозуміла, що сеанс сімейної психотерапії сьогодні таки відбудеться. Тільки в ролі психолога на цей раз буде саме вона.