english

Секретарка боса

 

оповідання

 

1

 

-Знаєш, до цього вона ніколи і нічим не видавала себе. - Владік сидів навпроти мене і просто сяяв від задоволення. - У нас були чисто формальні стосунки, та і то зрідка. Бо ти ж знаєш, що Мілена хоч і числиться у нас на фірмі секретаркою, але робочими моментами майже не займається.

 

Я багатозначно усміхнувся. Так, звичайно, у нашій конторі всі все прекрасно знали і розуміли, з яких саме питань була у нашого боса секретарка Мілена. Для цього досить було лише одного погляду на цю ефектну блондинку з шикарним, явно силіконовим бюстом і силікованими губами. Врешті навіть сам бос не робив жодних таємниць про свої стосунки із підлеглою красунею. Тож те, чим зараз хвалився переді мною Владік мимоволі інтригувало.

 

-Так, я її трахнув! Трахнув улюблену секретарку нашого неповторного і неперевершеного шефа! – хлопця просто розпирало від гордощів. – Да, я зробив це! Зробив її як дівчинку. Тепер вона знатиме, що таке справжній секс!

 

-Тихо ти! Тихо… - я мимоволі озирнувся навколо. Хоч ми і сиділи зараз з Владіком в їдальні, що знаходилась поза нашим офісом, все ж обережність від зайвих вух не завадила б. Їдальня МНС-ників на вулиці Короленка завжди славилась дешевими та смачно зготованими обідами, і тут траплялася найрізноманітніша публіка.

 

-І коли це сталося? – спитав я з подивом.

 

-Тиждень тому. На новорічному корпоративі, - недбало кинув мій співрозмовник.

 

-Коли? На корпоративі? – я спочатку недовірливо зиркнув на приятеля, але потім клацнув пальцями, дещо згадавши. – Стривай, так здається, нашого боса тоді не було. Він щось там терміново поїхав у відрядження чи щось таке…

 

-Правильно. Його не було, - підхопив Владік і по-змовницьки підморгнув мені. – А Мілена, його найкраща і найулюбленіша секретарка була… Ми там з нею тільки разок потанцювали якийсь медляк, а потім просто втекли на фіг з того корпоративу… у її кабінет. Ну і там, коротше кажучи, я її…

 

Владік красномовно ляснув однією долонею по іншій так, ніби забив корку у пляшку. Він був на сто відсотків задоволений собою.

 

 

 

2

 

У мене ж після обіду настрій, навпаки, споганився. Ну чому зі мною нічого такого ніколи не трапляється? Чому я на всіх корпоративах максимум що можу, так це потанцювати з Анькою з бухгалтерії, та й то тільки тому, що ми з нею колись учились в одній школі.

 

А тут якийсь нещасний менеджерішко Владік - і таку цяцю заполучив! Ще й так легко все це у нього вийшло. “Просто втекли з корпоративу”, – передражнив я його.

 

Але скажіть, ну чим зміг полонити саму Мілену такий телепень, як Владік? Ні фігури у нього, ні розуму особливого. Зріст нижче середнього, зуби, здається, наполовину гнилі. А посада? Найнижча ланка – якийсь там менеджер. Та таких у нашій фірмі з пів сотні! І що вона у ньому знайшла? Просто диву даєшся від цих жінок!

 

Дехто думає, що системні адміністратори на фірмах дуже полюбляють читати чужі електронні листи. І справді, як сисадмін з трьохрічним стажем, я підтверджую, що з технічної точки зору для цього немає великих перешкод. І майже кожен з моїх колег за бажання може запросто відслідкувати будь-яке повідомлення у будь-якій поштовій скриньці, яке відіслали або отримали працівники фірми.

 

Але читати всю кореспонденцію, та ще й коли у компанії працює більше ста чоловік – ні, на це ніяких сил і нервів не вистачить. Це я знову, як сисадмін зі стажем, підтверджую.

 

Адже якщо навіть і випадає якась вільна хвилина у робочий час, то краще вже у “Героїв” або “Контр Страйк” порізатись, ніж копирсатись у чужій “брудній білизні”.

 

Хоча, звісно, і бувають особливі випадки. Як ось, приміром, сьогодні, після обідньої розмови із Владіком. Я довго не міг зосередитись на поточній роботі, не маючи сил викинути всю цю історію з голови. Тож врешті-решт махнув рукою та поліз дивитися у Міленин лог.

 

Секретарка боса, очевидно, не дуже часто користувалася електронною поштою, і тому листів у її скриньці було не багато.

 

Та-а-ак, ну що ж, подивимось… Що тут у нас у “вхідних”? Спам, знову спам, флеш-ролік з привітанням Нового Року від подружки, знову спам… О, ось лист від шефа… Цікаво. Я клацнув “Відкрити повідомлення”, але коли воно розгорнулось, побачив лише пару слів:

 

“Ну як там пройшло на корпоративі?”

 

Я криво усміхнувся. Ага, хто ж тобі скаже правду! Більше їзди по відрядженнях і частіше залишай свою кралю наодинці. Цікаво, що вона йому наплела у відповідь? Ці жінки такі спеціалістки навішати лапшу на вуха! Я заінтриговано поліз у розділ “Відправлені”.

 

Відповідь Мілени теж була короткою. Але якщо у листі боса все ж не було нічого дивного – звичайна цікавість людини, яка пропустила якусь масову подію, - то зміст відповіді його коханки мене просто ошелешив.

 

“Все пройшло, як і задумувалось. Правда, відео получилось трохи темнувате. Він був такий гарячий, що я навіть не встигла увімкнути верхнє світло у моєму кабінеті.”

 

 

 

3

 

Коли наступного разу на обідній перерві ми знову зустрілися з Владіком, його настрій був уже далеко не такий радісний.

 

-Не розумію, - щиро знизував він плечима. - Вона зараз так себе веде, мовби між нами нічого не сталося. Ну добре, декілька днів одразу після корпоративу я думав, що, може, вона дотримується якоїсь там конспірації або просто хоче показати мені характер. Але час йде, і я бачу, що вона взагалі не горить бажанням розмовляти зі мною. Пару разів спеціально підловлював її і пробував заговорити – жодного ефекту! Поводиться зі мною – як із порожнім місцем.

 

Владік розпачливо розвів руками.

 

-Слухай, - обережно запитав я хлопця, - а ти не думаєш, що вона тебе просто використала? А може і не просто, а навіть спеціально для якихось своїх цілей. Вона ж разом із босом, а у сильних світу - свої закони.

 

-Підожди, ти щось знаєш? – Владік нервово схопив мене за плече.

 

-Ну-ну, розслабся, - поспішив я його втихомирити. – Що я можу знати? Це краще тобі самому сісти і добре прикинути для чого тебе і всю цю ситуацію можна було б використати. Може, вони по твоїй роботі хочуть тебе якось підставити? Може, ти щось зайве знаєш… Подумай.

 

-Я!? – Владікові очі збентежено забігали. – Та що я можу такого знати? Я ж звичайний менеджер. Хоча… стривай! – він раптом перелякано осікся, згадавши дещо. Але

 

згодом майже впевнено махнув рукою. – Та ні, навряд чи за це. У нас же всі менеджери трохи махлюють.

 

Однак, як не переконував себе і мене Владік, що тут не може бути якогось підступу, вигляд у нього був уже зовсім не такий самовпевнений і вдоволений, як нашої минулої зустрічі. І мені уже чомусь зовсім розхотілось заздрити його амурним подвигам із Міленою.

 

Навпаки, настрій тепер у мене був майже задовільний, і приємний спокій огорнув мою душу. Що ж, я ніколи не переживав жодних карколомних любовних пригод, як Владік. Але як тепер виглядає – і нафіг треба!

 

Зате я точно знаю, що ніколи не був і, дай Боже, не стану жертвою якоїсь спеціально приготованої пастки. Ну її к чорту цю Мілену з її силіконом! Подумаєш, великі цицьки! Зараз на це діло така мода пішла, що, дивись, через кілька років кожна друга дівчина матиме подібні штучні красоти. А я нікуди не поспішаю. Ще свого дочекаюсь.

 

 

 

4

 

Коли наступного разу на обідній перерві ми здибались із Владіком на нього було жалко дивитись. Вигляд у хлопця був страшенно змучений, ніби він декілька діб поспіль не спав.

 

-Все, я так більше не можу! – одразу заявив він мені. – Чує моє серце, ти був правий. Мілена з босом точно затіяли якусь гидоту проти мене. І той секс… Це сто процентів була якась підстава. Бачив би ти їхні посмішки, коли вони на мене дивляться! Інші цього не помічають, але від мене те не приховаєш! І я тобі більше скажу, - Владік нахилився ближче до мене і заговорив пошепки, - я тут вчора не витримав і вирішив піти ва-банк. Попросив у боса прибавки до зарплати. Думаю, а ну перевірю, що він мені відповість. Ти ж знаєш, який він скупий по життю. Він же цілком щиро вважає, що працівникам треба платити лише стільки, щоб їм вистачало на те, щоб не померти з голоду, ну і на дорогу до роботи. І що ти думаєш? Дав прибавку одразу й навіть і слова не буркнув!

 

І отут уже я остаточно втямив, що мені скоро гаплик. Якщо наш начальник виявляє таку неймовірну щедрість, значить стопудово замислив якусь подлянку! Все. Я для себе це діло визначив. Більше чекати на свою ж власну загибель не буду ані хвилини! - Владік був повен рішучості. – Сьогодні ж звільнююся на фіг! Поки не пізно. О Боже, нащо я тільки пішов на той корпоратив!

 

 

 

5

 

Владік і справді того ж дня звільнився, і більше ми уже з ним не стикалися під час обідніх перерв. Тож через деякий час і вся ця історія стала потроху мною забуватися.

 

Але дуже швидко знову пригадалася, коли одного разу я якось особливо допізна засидівся на роботі. Бос дуже просив мене про одну термінову роботу, і щоб встигнути її зробити вчасно, я і затримався на своєму робочому місці довше, ніж звичайно. Колеги, сусіди по кабінету, давно уже розійшлися по домівках і я був у величезній