english

Сторінка 6

 

11

 

Ризик був величезним. І Олександр Степанович, цілком свідомий цього факту, страшенно нервувався. Адже їхній сарай знаходився у дворі дуже близько від власне їхнього будинку.

 

А ну як його жінка знову з’явиться на горизонті, щойно він добереться до заповітної коробки, як це уже сталося вчора?

 

Або раптом сусідка Лідка випадково побачить його? Вона ж тоді обов’язково доповість його дружині, що бачила просто неймовірно підозрілу річ – її чоловік у свій робочий час чомусь порається у сараї!

 

Отоді вже йому точно не відкрутитися! Тоді доведеться у всьому признаватися. Бо у іншому випадку Катерина Георгіївна з нього просто душу вийме, і назад на місце вже не поверне ніколи.

 

Але хоча ситуація і виглядала дуже ризикованою, і будь-яка випадковість могла його погубити, Олександр Степанович був дуже рішучим. Несподівана відчайдушність раптом оволоділа ним, і зараз просто вела за собою.

 

«О Господи, зроби так, щоб мені пощастило! Щоб я нікого не зустрів, поки добуватиму свій скарб, – майже молився про себе чоловік, долаючи пішки крутий підйом внизу вулиці Робочої. – Може дружина після обіду захоче лягти відпочити? Що їй ще робити – вона ж сама уже давно ніде не працює. А Лідка? О Боже, зроби так, щоб її взагалі не було в цей час вдома, дуже тебе прошу! Щось вона там вчора казала, що їй кудись треба буде з’їздити завтра. А ще ж є Антін, його син, хто зна, де він вештається зараз зі своїми дружками?»

 

Але на щастя в їхньому дворі було порожньо. Післяобідня літня спека, здавалося, розігнала по кутках навіть горобців. Олександр Степанович підбадьорений цим фактом рішучо взявся до роботи. Діяв він так швидко і злагоджено, що здавалося, ніби тут зараз орудує якийсь військовий спецназ.

 

Раз – і двері відкрито! Два – речі з проходу, у тому числі чортову тумбочку з написом «На память из Германии» виставлено на вулицю! Три – коробка в його руках!

 

О-о-о! Нарешті!

 

У економіста другої категорії із грудей вирвався переможний зойк. І попри всі можливі небезпеки миттєво з’явилася величезна спокуса відкрити коробку тут і зараз же. Але неймовірним зусиллям волі він все ж змусив себе не робити цього.

По-перше, кожна зайва хвилина, проведена у дворі неабияк підвищувала ризик того, що його хтось таки побачить.

 

А по-друге, як він уже і переконався вчора, коробка була досить хитромудро зачинена, і відкрити її ось так нашвидку просто не виглядало можливим.

І тому Олександр Степанович на якусь хвилю заплющив очі, зробив глибокий вдих і…

Чотири – речі блискавично запхані назад! П’ять – сарай зачинено! Шість – він з коробкою під пахвами вискочив з двору!

 

Серце старшого Кравченка шалено колотилося, але тепер уже більше не від хвилювання, а від радісного переможного збудження.

 

У нього все получилося!

 

 

 

 

 

12

 

- Що це ви, Олександре Степановичу, гуляєте у робочий час? – уже біля самого входу на роботу він раптом почув за своєю спиною чийсь веселий жіночий голосок. Економіст другої категорії від несподіванки ледве не випустив із рук свій скарб.

 

Він обернувся і побачив Лєнку із бухгалтерії. Вона теж якраз саме заходила у приміщення управління. Настрій у неї був просто прекрасний. Розмовляючи зі старшим Кравченком, красива струнка блондинка одночасно надіслала повітряний прощальний поцілунок якомусь жевжику, з яким вона очевидно щойно розсталася. Жевжик теж дуже пристрасно помахав їй відповідь, за тим сів у свій великий чорний джип і швидко укотив кудись геть.

 

- Завжди думала, що Ви, Олександре Степановичу, у нас дуже серйозний чоловік. А зараз бачу, що і ви теж не проти втекти на якийсь час з роботи, щоб відвідати яку-небудь коханку!

 

Лєнка по-змовницьки підморгнула старшому Кравченку, а потім енергійно взяла його під руку, і так вони разом і увійшли до приміщення.

 

Сорокатрьохрічний чоловік був просто приголомшений такою несподіванкою і не знав, що і сказати. Адже як правило у звичайний час вони навіть і по роботі не дуже спілкувалися. А тут таке! Довгонога красуня взяла його під руку та розповідає якісь абсолютно фрівольні речі. І хоча те, що вона говорила йому зараз було очевидною і явною неправдою, сама думка про те, що він міг би мати коханку, яку таємно відвідував у робочий час, чомусь здалась йому несподівано приємною і дуже полестила його самолюбству.

 

- О! А що це у вас за така дивна коробка, Олександре Степановичу? – запитала раптом Лєнка, не даючи тому спам’ятатися. Вони уже йшли разом по їхньому третьому поверху. – У вас там що скарби якісь… золото або діаманти?

 

- Я… е-е-е… це… той… як-його… - старший Кравченко перелякано замекав як баранець перед вовком. – Та які там, діаманти, Олено В’ячеславівно! Хе-хе… Скажете таке. Це-е-е… Мені ось передали старі фотографії, які лишилися від моєї прабабусі… е-е-е… і ще від її родичів також. Я знаєте, люблю всякі такі старожитності…

 

- О! Олександре Степановичу, ви знаєте, я теж це люблю! – Лєнка несподівано підхопила його слова. – Я теж просто обожнюю роздивлятися старі, ще дореволюційні фотографії. Всі оті шляпки, корсети, муфточки у жінок. А у чоловіків… Які котелки, циліндри, фраки! Ех, що не кажіть, а раніше таки люди зналися на вишуканому стилі, не те що зараз… Знаєте що, я теж хочу подивитися ці фотки. Якось зайду до вас у кабінет і разом їх переглянемо, ви не проти?

 

І вона дуже кокетливо глянула на економіста другої категорії. Незвиклий до такого грайливого ставлення з боку визнаних місцевих красунь, той якось увесь обм’як, зашарівся та почервонів:

 

- Так, звичайно, заходьте… - пробелькотів, опустивши голову. А коли знову підняв очі, то Лєнки уже поруч не було. Вона швидко пурхнула у свій кабінет, і двері за нею зачинилися.

 

Збентежений тим, що сталося, Олександр Степанович, довго не міг прийти до тями. Але коли чарівний Лєнкін образ остаточно зник з його очей разом із запахом її ніжних парфумів, колишня жадібність і нетерплячка знову швидко охопили його тіло і душу.

 

Діставшись свого кабінетику, старший Кравченко тремтячими руками відчинив двері, заскочив всередину, і так само похапливо зачинив їх за собою. Поспіхом усівся за стіл і обережно поклав заповітну коробку перед собою.

О! Тепер вже ніщо у цьому світі не завадить йому відкрити її просто зараз!